ніч.
перед очима й досі стоять картини притулку для тварин у Бородянці. купи мертвих песиків, які лежать один біля одного. худі, поранені і покинуті…

день.
читаю новини про те, що більше не залишилось нічого від екопарку у Харкові і думають над тим, щоб приспати тих тварин, що залишилися, і просто не можу зупинити сльози.
тигри, леви, ведмеді…
я гуляла тими стежками та бачила кожного з них.

ця війна торкнулася усього навколо, знівечила їхні життя та саму суть.
суцільна розруха як в голові, так і навкруги.

і коли здається, що тебе вже ніщо не здивує і ти тримаєшся - кожного разу з'являється щось нове, що добиває.

боже, дай нам сил усе це пережити і не з'їхати з глузду.